ps

ae31558ae705c584c02f40bcd3be62b356f25394094ef238270eb2a3ba5b0e9f@mostr.twinkle.lol

...І степ востаннє над рікою Ординець міряв головою... Все ближче коні, лиця злі, Схрестились, скрегнули шаблі, Переплелися іскри з кров’ю, І знову криком Придніпров’я Прошив у жасі людолов. Та біснувалась криця знов, Шипіла кров, шипіла піна. Козак вимощував долину Чужинським трупом, як умів, Як вчився в Січі і в братів На славнім Доні у поході. Ординців б’є козак вже в броді. Бере ординців переляк: – То це шайтан! Це не козак! Козак всміхнувся в довгі вуса: – З шайтанами не вперше б’юся. Узнали, що таке козак, Якого люди кличуть: Мак. – І знову зброя у двобої Дзвенить над збитою водою, І квасить нелюдів ріка, – Не ломить сила козака. Та от надходить чорна зрада: Дрантя, попихач скрався ззаду, Він чином – кат, душею – гад. Увесь продався за дукат. Тихцем підвів іуда зброю, Озвався пострі